Порядок надання додаткової відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про відпустки» (далі - Закон) право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про відпустки» щорічні додаткові відпустки надаються працівникам:
- за роботу із шкідливими і важкими умовами праці (ст. 7 цього Закону);
- за особливий характер праці (ст. 8 цього Закону);
- в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до ст. 7 Закону щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці встановлюється колективним договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці і базується на результатах гігієнічної оцінки умов праці за показниками та критеріями, що затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України і Міністерства праці та соціальної політики України від 31.12.1997 р. №383/55 «Про затвердження Показників та критеріїв умов праці, за якими надаватимуться щорічні додаткові відпустки працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних з негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів» та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 28.01.1998. Згідно зі ст. 8 Закону щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається: - окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, – тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України; - працівникам з ненормованим робочим днем – тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.
Основними умовами щодо визначення права працівників на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці є: наявність виробництва, роботи, професії і посади у відповідному розділі Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, та зайнятість у таких умовах не менше половини встановленої тривалості робочого дня.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1290 затверджено Списки виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.1998 р. №16 затверджено Порядок застосування Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників у яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці.
Згідно з цими Порядками щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці надається працівникам виробництв, цехів, професій і посад, передбачених відповідними розділами відповідного Списку, незалежно від того, до якої галузі господарства належать ці виробництва і цехи, та від форм власності підприємств, організацій і установ, а щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці – незалежно від відомчого підпорядкування цих виробництв, цехів, а також від форм власності підприємств, організацій і установ.
Атестація робочих місць за умовами праці здійснюється згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р. №442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Мінпраці від 01.09.1992 р. №41.
Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці надається пропорційно фактично відпрацьованому часу. У розрахунок часу, що дає право працівнику на додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах із шкідливими і важкими умовами праці не менше половини тривалості робочого дня, установленого для працівників цих виробництв, цехів, професій і посад.
Відповідно статті 9 Закону до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими умовами праці, зараховуються:
- час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;
-час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами праці;
- час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.
Періоди, коли працівник перебував: на лікарняному; у відпустці без збереження заробітної плати; у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років; у навчальній відпустці; на курсах підвищення кваліфікації; тощо виключають зі стажу для визначення тривалості додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці.
Щорічна додаткова відпустка, передбачена ст. 7 та п. 1 і 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про відпустки», надається понад щорічну основну відпустку за однією підставою, обраною працівником. Порядок надання додаткової відпустки з кількох підстав встановлює Кабінет Міністрів України (ч. 1 ст. 10 Закону).
Підготовлено відділом з правової роботи облпрофради
за матеріалами Держпраці